Старший солдат Струнець Сергій Маркович народився 12 квітня 1980 року в с. Піски-Річицькі на Волині в багатодітній сім’ї .Батько – Марко Матвійович та мати – Марія Антонівна виростили та виховали чотири сини та дві дочки.

Сергій виріс розумним, трудолюбивим, щирим та сміливим. Після закінчення місцевої дев’ятирічки у 1995 році старанно вчився та переймав досвід від батька в столярній та слюсарній справі.

У 1998 році був призваний на службу в армію, яку проходив у 128 механізованій дивізії в місті Мукачево.. Після служби в Збройних Силах неодноразово їздив на заробітки. Займався будівельними та ремонтними роботами. Для нього не було такої роботи, яку не зміг би зробити, бо мав «золоті руки». Був одружений, але сімейне життя не склалось, має донечку Катерину.

Після повномасштабного вторгнення російської орди на територію нашої неньки -України, не вагаючись, пішов добровольцем у військовий комісаріат.

На фронт відправили у складі 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Останній бій прийняв із побратимами у складі 2 роти 1 батальйону. Загинув 7 березня 2022 року від вогнепального поранення голови в с. Дмитрівка Бородянського району Київської області від кулі російського снайпера. Йому було 41 рік.

Для Сергія та Анатолія Боговіда побратима та односельця було відкрито меморіальну дошку в рідній школі героїв ,подія відбулась 15 березня 2023 року в селі Піски-Річицьки.

Посмертно старший солдат Струнець Сергій нагороджений орденом « За мужність III ступеня».
Поховали Сергія 09.04.2022 року в його рідному селі Піски-Річицькі, Ковельського району на Волині.
Вдома на Сергія чекали мама, батько та найменший брат .

12.04.1980-07.03.2022