Солдат Тімцо Леонід Миколайович народився в багатодітній сім’ї 25 липня 1983 року в місті Корсунь-Шевченківський Черкаської області .З 1984 року проживав у селі Купичів Волинськії області. Незабаром пішов у місцевий садочок “Сонечко ” . Після закінчення 9 класів пішов працювати в колгосп “Дружба” оператором машинного доїння .Після розвалу колгоспу почав їздити по сезонних роботах .У 2005 році зустрів кохану дружину Світлану.Леонід дуже любив доньку Альону. 09 серпня 2015 року призваний в ряди АТО ,13 жовтня 2016 року звільнився.

З початком російського вторгнення в Україну його одним із перших призвали до лав Збройних сил України. Проходив військову службу в 14-й окремій Волинській механізованій бригаді імені князя Романа Великого. Востаннє виходив на зв’язок із рідними 7 березня 2022 року. З 20 березня був у списках безвісти зниклих . Однак 9 квітня зателефонували з Житомирської області м. Гуйва ,щоб приїхали на опізнання . Рідні і близькі надіялись і вірили , що він живий .На жаль ,10 квітня брат Михайло упізнав Леоніда.Він загинув разом із багатьма побратимами 7 березня 2022 року під час оборони Київської області від російських окупантів біля села Дмитрівка Бородянського району.І лише після звільнення територій від окупації ЗС РФ вдалося забрати тіла воїнів із поля бою.

Чин поховання відбувся 13 квітня 2022 року в Свято-Преображенському храмі. Його здійснили священники Турійського благочиння. Похоронили Леоніда Тімцо поруч із земляком Іваном Антонюком в рідному селі Купичів на Пагорбі Слави, де земний спочинок знайшли воїни Першої і Другої світових воєн та Української повстанської армії.

Слова мами “Мені не віриться , що Льоні нема з нами .Він був не ідеальним ,але він був хорошим сином ,добрим, щедрим, любив свою сім’ю ,ніколи не відмовляв у допомозі навіть чужим людям. “

Посмертно солдат Тімцо Леонід нагороджений орденом « За мужність III ступеня».

У Леоніда залишилися дружина ,донька і двоє онуків, мама ,тато, брати , сестри і вся його велика родина.
25.07.1983-07.03.2022