Солдат Войтюк Андрій Вячеславович народився 6 квітня 1977 року в селі Сирники Луцького району Волинської області. Закінчив Рокинівську загальноосвітню школу. Згодом переїхав в с. Рокині Луцького району Волинської області.У 1994-1995 роках навчався у Луцькому ВПУ №2, де здобув фах майстра будівельної справи.
У 1995-1997 роках служив у ЗСУ у м. Вінниця в автобаті.16 жовтня 1998 року одружився з Оксаною Шевчук. 20 липня 1999 року у сім’ї народились сини-двійнята Дмитро і Сергій.
Після початку війни на Сході України зголосився добровольцем у військкомат. 13 липня 2016 р. підписав контракт на проходження військової служби в 130-й окремий розвідувальний батальйон.
Згідно військової спеціальності – водій 3 мінометного взводу роти вогневої підтримки, солдат. Упродовж 2016–2019 рр. солдат Андрій Войтюк виконував завдання у районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей, м. Авдіївка, район промзони.
Він неодноразово отримував контузії та осколкові поранення. За проявлену мужність в зоні АТО та ООС рядовий Войтюк Андрій був нагоджений пам’ятним нагрудним знаком «130 окремий розвідувальний батальйон» (№ 454, виданий 01.09.2017 року, подякою від командування 130 ОРБ за сумлінне виконання службових обов’язків, подякою від командира військової частини В-0798 В. Левченка за старанність, розумну ініціативу при підготовці та проведенні інструкторсько-методичних занять по тактико-спеціальній підготовці.
16 липня 2019 року був звільнений із лав ЗСУ, отримав статус учасника бойових дій і розпочав власну підприємницьку діяльність із виготовлення меблів та дерев’яних виробів.
З перших хвилин повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року Андрій Войтюк добровільно пішов захищати Україну від загарбників. 25 лютого 2022 року рядового Андрія Войтюка зарахували на військову службу на посаду гранатометника 2 механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А1008 (м. Володимир) 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.
28 лютого 2022 року його з побратимами відправили виконувати бойове завдання с. Озерища Київської області з метою забеспечення національної безпеки і оборони України, а пізніше с. Дмитрівку Київської області.
Рота зазнала значних втрат у Дмитрівці на Київщині, де і загинув Андрій. Військові мали зайти до населеного пункту та закріпитися на трьох постах, а також здійснювати вогневу підтримку сусідніх підрозділів.
Андрій Войтюк загинув в результаті осколкового проникаючого поранення тулуба з пошкодженням внутрішніх органів 7 березня 2022 року(записали 20 березня 2022 року).
«Життя людини є безцінним, душа – безсмертна, а пам’ять про Героя – вічна.
Герої не вмирають! Світла пам`ять про захисника України збережеться у серцях тисяч українців.
У пам’ять про смерть Андрія Войтюка вчителька початкових класів Комунального ЗЗСО “Рокинівський ліцей № 38 Луцької міської ради” Світлана Нікітченко присвятила вірш».
АНДРІЙ
«уроже́нець Рокинь» у заміточці так напиcа́ли
хто ж він, той Андрійко? мовчазний, задумливий
ви і не знали…
«втрата в громаді…» ні (скажу), у роди́ні!
оплакують дивні Рокині
Героя, що втра́тили ни́ні
ой, що ті Рокині! невже звідти також
на захист країни повста́ли?
так, непримітні під Луцьком оти́м
ми ж поряд із ним підроста́ли!
на схід тихо рідні воїна споряди́ли…
тепер у молитві схили́лися …
моляться коло моги́ли…
ім’я, наче свічка, як символ
отой первозва́ний
о, ДУХ УКРАЇНСЬКИЙ
ти у бою́, у війні
нездола́нний
Посмертно Войтюк Андрій Вячеславович нагороджений орденом « За мужність III ступеня».
Войтюк Андрій Вячеславович Похований Войтюк Андрій 24 травня 2022 року на кладовищі смт Рокині Луцького району Волинської області.
У Андрія залишились мати Орина Адамівна та сини Дмитро і Сергій .
06.06.1977 – 07.03.2022
